На свято вдягнула на дочку.
Шила вона, вишивала,
Пісні українські співала.
Бажала їй світлої долі,
Здоров ‘я та щастя доволі.
Троянди на грудях розкрились
Мов зорі на небі з’явились.
На рукавах – намистинки,
Розсипались грона калинки -
Матусю щоб не забувала
Та землю свою шанувала... ( В.Дівніч, рядочки із вірша "Сорочка вишиванка")
Моя матуся взялася за науку вишиття в 50 років. Завзято і з великою охотою.) Опановувала хрестик за хрестиком, які складалися в картини, гобелени, рушнички. З того часу її колекція вельми велика і красномовна.
Вік живи - і вік учись. І настав час, коли ми з сестричкою отримали в подарунок нові роботи нашої мамусі - вишиті блузки-первісточки. Ділюся світлинами із великою радістю і шаною. Вишивка завершена на полотні. Залишилось пошити.)))
Комментариев нет:
Отправить комментарий